Фото: Зоряна Стельмах
Ігор Ліскі, голова наглядової ради EFI Group
«Зараз ми дуже бідна країна і дуже вразлива. Головна наша проблема — безпека, нам треба вистояти. Але, скільки коштує нам війна щодня, треба рахувати не тільки в грошах, інфраструктурі, зарплатах, але й в кількості людей, які виїхали і не повернуться в Україну. Якщо щодня не повертатимуться 10 людей, а це, умовно 5 мільйонів [втраченого ВВП], це ще одна оптика до цієї проблеми», — заявив Ігор Ліскі.
Економіка, нагадує він, це другий за важливістю для країни фактор після безпеки. І перш ніж обирати стратегію повернення українців, слід розуміти, про які цифри може йти мова, додає бізнесмен.
«Щоб це порахувати, треба усвідомити, скільки коштує батькам і державі народити, годувати, виховувати і до 22 років вчити дитину до того, як вона почне приносити додаткову вартість в економіці. Це сотні тисяч доларів, — стверджує бізнесмен. — І коли ми ухвалювали рішення відпустити, умовно, мільйон молодих людей в контексті справедливості чи вільної міграції, хтось рахував, який вплив це мало на економіку?».
На думку бізнесмена, існування якихось фінансових програм для повернення українців, навіть за участі урядів інших країн, принесе державі більше користі, ніж проблем. Сьогодні існує побоювання, що можливі виплати тим, хто виїхав з країни і вагається, чи повертатися, посіє соціальну нерівність в країні та розколить суспільство. Утім, зауважує Ліскі, соціальна справедливість здебільшого є електоральним критерієм, її ніяк не можна виміряти. Тоді як економічно це має чіткі обчислення.
Фото: Зоряна Стельмах
Ігор Ліскі, голова наглядової ради EFI Group
«Багато людей просто не розуміють, у що нам обходиться “мільйон туди, мільйон сюди”. Ми маємо боротися за кожну сотню тисяч людей, за кожен мільйон. Економічно мільйон людей — це мінімум 50 млрд ВВП на рік у мирній економіці. І коли починаєш рахувати цифрами, виходить зовсім інша розмова. Чи готова держава витратити мільярд на те, щоб отримати 50? Це може бути непоганою стратегією. Можна придумати спеціальні програми, можна цей мільярд інвестувати в якісь житлові історії. Але це має бути державною політикою», — зауважує Ігор Ліскі.
Ця державна політика, на його думку, має чітко визначати в першу чергу, яку державу ми збираємо будувати після війни.
«Ми сталися як держава, захистили свій суверенітет. Зараз держава Україна знаходиться в руках українців вперше за багато років історії. Ми маємо вирішити свою долю самостійно. Маємо розуміти, що після війни настане інша реальність.
Щоб після війни переможці повернулися і — як у часи Запорізької Січі — не розбрелися хто куди. Хто в Європу поїхав, хто в ПВК, хтось воззʼєднався з родинами, і тут залишилося голе поле. Нам не можна розбрідатися», — заявив Ліскі. Для цього люди повинні мати чітку картинку на рівні державної стратегії — як розвиватиметься країна, що це буде достойний світ для дітей, для дорослих, з робочими місцями, де не буде проблем з житлом.
«Ми маємо сформувати картинку світу, картинку майбутнього, під яку ми підтягуємо людський ресурс. Спочатку треба заявити, куди ми йдемо і потім сказати, кого ми вчимо. Не треба чекати від людей, що вони самі зрозуміють. Їм треба показати мету», — впевнений бізнесмен.
Фото: Зоряна Стельмах
Ігор Ліскі, Кирило Говорун, Елла Лібанова, Денис Улютін,Арсен Макарчук, Мар’яна Беца і Соня Кошкіна під час дискусії
Другий важливий аспект, який має вирішувати відповідна державна програма, чиє повернення вона могла б стимулювати, вважає Ігор Ліскі.
«Без всяких рожевих окулярів, нам точно треба повертати всіх підприємців. Прям боротися за них. Придумувати додаткові програми чи стартапи, бо кожен наш підприємець у Польщі, який створює там робочі місця, продовжує вивозити туди українців.
Нам треба боротися за молодь, за людей з вищою освітою, за головних інженерів, прорабів, головних механіків, за всіх, хто має клепку в голові і хто буде відбудовувати цю країну. Можливо, треба придумати якесь дистанційне бронювання. … Якщо ми вже якимось чином випустили цих людей, треба думати, як їх забирати. Можливо, хай заплатять штраф», — каже Ігор Ліскі.
«Україна — це про військові технології, про штучний інтелект, про суперїжу, тому що ми — аграрна держава. Для цього нам потрібні головні інженери штучного інтелекту, розробники, айтівці, військові.
Щоб була інфраструктура, нам потрібна дешева енергія, для цього — енергетики. Потрібні хороші дороги. Добре, будувати їх ми привеземо турків, але нам потрібні головні інженери, дорогобудівники… Ось з цього починається соціальна демографічна державна політика.
Якщо ми її не пред’явимо, то українці будуть ресурсом для інших країн, в яких на нас уже є план. План на українців є в Німеччині, є в Польщі, в Британії, в Нідерландах, в Швеції, навіть, вибачте, в москалів є на нас план. А в Україні плану на українців поки що немає», — додав також бізнесмен.
Без людей не буде економіки — без економіки не повернуться ті, хто виїхав, і виїдуть ті, хто лишився. Саме тому, наполягає Ліскі, державна стратегія повернення українців потрібна вже зараз — іще до закінчення війни.
